Tags: Ахметов

Наші Гроші

Ахметівська «прокладка» знову підняла ціну на шлам, заробивши на «Донбасенерго» вже 2,56 мільярди

ПАТ «Донбасенерго» 6 вересня за результатами тендеру уклало угоду з ТОВ «Траст інвест» на придбання 100 тис тон шламу антрацитового для Старобешівської ТЕС за 25,00 млн грн. Про це повідомляється в «Віснику державних закупівель».

Ціна шламу для «Донбасенерго» за два місяці зросла майже на 20%. В липні держпідприємство купило у цього з постачальника шлам по 210 грн./т, тоді як зараз ціна склала 250 грн./т.

ТОВ «Траст Інвест» зі статутним капіталом зареєстровано наприкінці лютого 2012 року. Засновником є Дмитро Шкляров. Компанія прописана по вул. Коваля, 80-а в Донецьку, де також зареєстровано ТОВ «Метінвест-Україна» Ріната Ахметова.

«Траст Інвест» вигравало тендери виключно «Донбасенерго», отримавши підряди на загальну суму 2,56 млрд грн. На попередніх тендерах вугілля від цієї фірми також коштувало держпідприємству значно дорожче, ніж від державного постачальника.

«Траст Інвест» почало вигравати тендери одночасно з призначенням керівником «Донбасенерго» депутата Донецької міськради від Партії регіонів Едуарда Бондаренка (директор ТОВ «ВТФ «Угольтранс»). До цього «Донбасенерго» більше року не купувало вугілля у структур Ахметова.

Add to Bookmarks
Опубліковано на НАШІ ГРОШІ. Коментарі приймаються.
Наші Гроші

Тижневий вуглепром: Янукович і Ахметов забрали 78% з третини мільярда

Державні вугледобувні підприємства з 23 серпня по 3 вересня за результатами тендерів уклали низку угод на придбання товарів та послуг на суму 366,77 млн грн. Про це повідомляється в «Віснику державних закупівель».

Сім компаній отримали підряди на 316,14 млн грн., що становить 86% від усіх тижневих тендерів. Решту 50,62 млн грн. отримали кілька десятків компаній. При цьому компанії з груп Олександра Януковича та Ріната Ахметова отримали підряди на 285,48 млн грн., що становить 78% від тижневих тендерів.

Компанії з групи Олександра Януковича отримали підряди на 143,75 млн грн. В тому числі ТОВ «Вугільукрпродукт» – 116,90 млн грн., ТОВ «ВК «Продакс» – 18,06 млн грн., ТОВ «Компанія «Центр-Груп Донецьк» – 3,40 млн грн., ТОВ «Шангри-Ла» – 5,37 млн грн.

ПрАТ НВК «Гірничі машини» з групи Ріната Ахметова отримало підряди на 141,73 млн грн.

Також значні підряди отримали ТОВ «Управління промислової безпеки та охорони праці» (14,64 млн грн.) і ТОВ «Донсталькомплект» 916,01 млн грн.).

 

  1. ДП «Макіїввугілля» за 188,21 млн грн. придбало підвісні парашутні пристрої для підйомних посудин, вентилятори, електродвигуни, запасні частини до механічних комплексів і рейкового транспорту, рукава, устаткування медичне, підіймальні машини для оснащення скіпового ствола №1 ВП «Шахта ім.В.М. Бажанова».
  2. ДП «Дзержинськвугілля» за 57,48 млн грн. придбало обладнання для механізації очисних робіт.
  3. ДП «Шахтарськантрацит» за 25,28 млн грн. придало обладнання для оснащення 4 західної лави ш. «Шахтарська-Глибока».
  4. ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» за 24,14 млн грн. придбало лебідку, муфти, колеса, болти,  конвеєри шахтні стрічкові КШС.
  5. ДП «Сніжнеантрацит» за 22,95 млн грн. придбало котел ДКВР-10/13 з запірною арматурою, топкою ТЧ 2,7/6,5, засоби кріпильні, інструменти ручні електромеханічні, насоси для рідин, конвейєр скребковий СП-202 або еквівалент, L=100 м, комплектний пристрій управління СУВ-350АВ.
  6. ДП «Орджонікідзевугілля» за 13,86 млн грн. придбало пісок та гравій, послуги з ремонту устаткування.
  7. ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» за 9,64 млн грн. придбало канати і послуги з ремонту, наладки та іспиту теплотехнічних устаткувань і споруд, водовідливного комплексу та іншого обладнання шахти ім. Ю.О.Гагаріна.
  8. ДП «Волиньвугілля» за 8,52 млн грн. придбало електрообладнання, мастила, устаткування для фільтрування та очищення газів, світильники головні шахтні, амоніт Ф5, вугленіт 13П, електродетонатори ЕДКПХ-ОП, вогнегасники порошкові, змочувач вугільного пилу.
  9. ДП «Шахта ім.Ю.О. Гагаріна» за 7,67 млн грн. придбало вугілля марки ДГ(Г), провід та кабель, поточний ремонт комірок КРУВ-6 і електричних двигунів.
  10. ДП «Красноармійськвугілля» за 5,79 млн грн. замовило перевезення робітників шахт ДП «Красноармійськвугілля» за встановленими маршрутами.
  11. ДП «Торезантрацит» за 1,21 млн грн. придбало колодки футеровки.
  12. ДП «Львіввугілля» за 0,96 млн грн. придбало насоси для рідин.
  13. ДП «Шахта №17-17 «біс» за 0,48 млн грн. замовило механічне очищення та знезараження шахтних вод – 2160000 м3.
  14. ДП «Артемвугілля» за 0,49 млн грн. придбало устаткування для добувної промисловості та будівництва.
Add to Bookmarks
Опубліковано на НАШІ ГРОШІ. Коментарі приймаються.
Наші Гроші

Вугільні генерали здали погони фельдмаршалу

Ще з радянських часів директорів великих шахтоуправлінь називали «вугільними генералами». Радянські пережитки відходять у минуле. Разом із генералами. Концентрація влади сконцентрувала і фінансові потоки. Бізнес-група Олександра Януковича менше ніж за рік отримала контракти майже на 7 млрд. грн. і націлилась на поствиборну приватизацію цілої низки шахт за одну гривню.

Деякі люди стверджують, що цензури в Україні нема. Журналістів, мовляв, у нас давно не вбивають, розслідування виходять, Закон про доступ до інформації прийняли. Є окремі проблеми з одним телеканалом, але, оскільки люди вже давно черпають інформацію з Інтернету, на це можна не зважати.

Якщо пристати на таку логіку, то державна вугільна промисловість України — взагалі приклад для наслідування. Приватизація, тендери, дотації — все зрозуміло, прозоро і в межах чинного законодавства. Ось тільки як із цензурою, так і з вугіллям є один нюанс. Під назвою «централізація». У телевізорі — на яку кнопку не натиснеш, отримаєш ідентичну інформацію, у вугіллі — що не генерал, то все з одного штабу.

Ще кілька років тому бюджетні кошти розливалися по шахтних містечках різними потоками. Сьогодні це — одна повновода ріка. Тож тепер до фрази «вугільні генерали» в словниках української мови варто додавати позначку — «маловживане, архаїчне». Бо ця група товаришів щезла як клас. Як це виглядало в реальному житті, можна спостерегти, скажімо, на прикладі «Макіїввугілля».

У 2006 році директором цього держпідприємства, з подачі чотириразового міністра енергетики та вуглепрому Сергія Тулуба, став Станіслав Толчин, який проходив вишкіл на донецьких шахтах, коли Олександр Янукович про стоматологію ще навіть не думав.

Сувора школа життя дозволяла Толчину відбивати постійні атаки навіть із боку команди Василя Джарти, що десятиліттями господарював у Макіївці — спочатку як мер, а згодом — із міністерських посад Києва та Криму. Захищати було що: держпідприємство в ореолі улюблених прокладок перебувало у топ-п’ятірці найбагатших замовників вуглепрому. Грошей вистачало навіть на родзинки: ще кілька років тому десятки ЗМІ України без позначки «реклама» невтомно розхвалювали успіхи «Макіїввугілля» та його директора.

Вольниця вугільного генерала скінчилася разом із епохою конкуренції у владі. Після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах розпочався масштабний процес злиттів та поглинань, який подарував Україні нового олігарха — Олександра Януковича. Проникнення у вугільну галузь президентський син розпочав через «Асоціацію «Донбаський розрахунково-фінансовий центр», створену на паях структурами батька та Едуарда Прутніка, якого дехто називав мало не ще одним сином Януковича. Після інавгурації справжній син магічним чином позбувся «конкурента», який вирішив переключитись на алмазні копальні в Африці. Юридичним власником «ДРФЦ» став віргінський офшор «Сароне холдінгс лімітед».

Співпрацю з «Макіїввугіллям» «ДРФЦ» розпочав із окупації всього поверху в офісі державного підприємства. А вже через рік після воцаріння Януковича грянула буря.

На підприємство Толчина почали висаджуватися «десантники» з усіх можливих правоохоронних та контрольних органів, яким не треба було докладати великих зусиль, аби знайти «неефективно» витрачені кошти. Наприклад, прокурорські хвалилися тим, що Толчин оформив своїх особистих охоронців працівниками «Макіїввугілля». Відтак держпідприємство незаконно витратило кількасот тисяч гривень на оплату їх праці (про це тепер дуже добре знає Юрій Луценко, якого кинули за грати за оформлення власного водія співробітником МВС, через що держава «втратила» аж 40 тис грн.).

Паралельно Толчину публічно інкримінували невиплату зарплатні шахтарям на 46 мільйонів гривень, а в таємних доповідних Азарову ревізори писали про порушення фінансової та бюджетної дисципліни на  1,8 млрд. грн.

Однак «за власним» Толчин так і не пішов. Більше того, він не покидав свого крісла навіть після справжніх вибухів. У січні 2011 року було підірвано вибуховий пристрій поряд з офісом «Макіїввугілля» (за це в тюрму посадили двох місцевих «терористів», які нібито вимагали викуп), а в червні хтось жбурнув гранату у подвір’я приватного будинку Толчина.

Розв’язка настала в жовтні. Бійці «Беркута» блокували офіс держпідприємства в рамках карної справи про незаконне списання вугілля, і Толчин був змушений звільнитись «у зв’язку з хворобою». Після цього кілька місяців про нього згадували тільки в контексті ізраїльських лікарень. Навесні він на кілька місяців вигулькнув як керівник інвестиційного управління Черкаської облдержадміністрації, що її очолює його благодійник Сергій Тулуб. Однак і там невдовзі сталося звільнення «за власним бажанням», після чого Толчин остаточно зник з економічно-корупційного ландшафту України.

Тим часом у святому місці, що порожнім не буває, відбувалися великі зміни. Після генеральської відставки життя в «Макіїввугіллі» пішло зовсім по-новому. По-перше, там повністю змінили склад тендерних «прокладок». По-друге, грошей на тендерах почали витрачати в рази більше. Якщо за весь 2011 рік «Макіїввугілля» провело тендерів на 2,3 млрд. грн., то лише за перше півріччя нинішнього року ДП роздало підряди на 2,8 млрд. грн.

Хоча слово «роздало» в контексті «Макіїввугілля» не дуже точне. Коректніше так — передало. Реципієнт був один — Олександр Янукович.

Зрозуміло, що самим Толчиним не обмежилося. Група Януковича почала вибудовувати системну схему роботи з державним вуглепромом. За асоціацією «ДРФЦ» залишилася робота з вугіллям. За цей напрям відповідає керівник ТОВ «Асоціація «ДРФЦ» Віталій Беляков. Цієї весни британські ЗМІ називали його людиною, дуже схожою на дебошира з лондонського пабу, котрий після бійки заявив, що він — член сім’ї Януковича.

Для постачання ж всілякого гірничого обладнання шахтарям торік і нинішнього року було створену цілу низку компаній. Першим у квітні 2011-го вигулькнуло ТОВ «Лідер промснаб» зі статутним капіталом  1 тис. грн. Однак ця фірма з «жалюгідним» здобутком  197 млн. грн. нічим особливим не запам’яталася.

«Залізний марш легіонів» розпочався восени минулого року з перемог ТОВ «Торговий дім «Востоквуглемаш». Ця фірма зі «статутником» 907 гривень з вересня по березень отримала підрядів на суму 2,7 млрд. грн. на постачання всього і вся, наприклад кабелю по 470 гривень за метр. Засновником зазначеної фірми став чоловік із відомим для Донецька прізвищем — Андрій Ольмезов. Таке ж прізвище мають міський прокурор та голова Старобешівського мисливського господарства. Засновник «Востоквуглемашу» тривалий час був директором компанії «Східавтотранс», яка входила до складу засновників тієї самої «Асоціації «ДРФЦ» до її переоформлення на віргінський офшор.

Саме «Востоквуглемаш» можна вважати першопрохідцем, який виконав важливу місію — показав усім, хто відтепер у домі господар. Адже в середовищі вугільних генералів не відразу второпали «хто є ху», продовжуючи за звичкою впихати в держзамовлення свої фірми. Однак їм дуже швидко пояснили нову військову доктрину. У «Віснику державних закупівель» зафіксовано кілька тендерів, коли у «Востоквуглемаша» було більше одного конкурента, — однак усі заявки «зальотних дешевок» успішно відхилили, причепившись до оформлення.

Сьогодні на тендерному ринку шахтового обладнання для державних гірників можна виділити вже десять активних фірм, об’єднаних брендом «Сім’ї» (див. табл.). «Востоквуглемаш» виконав своє завдання ще в березні, відтоді компанія лише надає «алібі» іншим переможцям «відкритих торгів» як їхній єдиний конкурент.

У ролі переможців тепер частенько виступають компанії «Донвуд», «Продакс», «Центр-групп Донецьк» і «Шангри-Ла». Однак, хоч вони й заробляють сотні мільйонів, усі ці гроші розкидані в часі (менше ста мільйонів на місяць) і просторі (контракти розпорошені по низці держпідприємств). Основний тягар естафетної палички від «Востоквуглемашу» взяли на себе спочатку ТОВ «Вугільенергоресурс» (0,4 млрд. грн. з травня по червень, після чого й ця компанія перейшла в розряд «переможених») та ТОВ «Вугільукрпродукт». Цей неофіт стартував наприкінці липня, однак уже встиг «нарубати» 1,7 млрд. грн.

Зв’язок названих компаній із Януковичем досить промовистий. Засновниками «Вугільенергоресурсу» та «Вугільукрпродукту» є Максим Пеньков і Олександр Мельников. Пеньков відомий як директор кількох компаній, до створення яких, з одного боку, причетні фірми сина та дружини нинішнього мера Макіївки Олександра Мальцева, а з другого — фірми такого собі Євгена Матвійчука. Саме на нього була зареєстрована фірма «Ярд-шиппінг», якій у 2007 році вдалося придбати за заниженою ціною у НАК «Надра України» Едуарда Ставицького її головний офіс на вул. Володимирській, 34/9-Б, у Києві. Та й прописана «Ярд-шиппінг» за тією ж адресою, що й кущ фірм, котрі брали участь у схемі з відчуження в держави комплексу «Межигір’я» для Віктора Януковича.

Прикметно й те, що «Вугільукрпродукт» і «Вугільенергоресурс» зосередились на тендерах саме «Макіїввугілля», фактично монополізувавши всі поставки будь-чого на зазначене держпідприємство. Це дуже важливий момент у контексті планів Януковича&Ко на майбутнє українського вуглепрому взагалі.

Вугільне казино, в якому можна виграти в держави хороші гроші, пропонує клієнтам різні ігри. Хтось зриває банк на державних тендерах, хтось — на продажі вугілля, а найповажніші гості — приватизовують найкращі шахти.

Із тендерами у сателітів ДРФЦ усе склалося напрочуд вдало. За 9 місяців цього року вони продали державним шахтам товарів на 6 млрд грн. Для порівняння: група Іванющенка — на 2 млрд, Єфремова — на 1,4, Ахметова — на 1,2. І доля останніх зменшується на очах. Із вугіллям ситуація теж не з найгірших: за півтора року тільки «Асоціація» продала державі «чорного золота» на 1,5 млрд. грн., сателіти заробили ще кількасот мільйонів на збагаченні вугілля. Відтак настав час великої гри — приватизації.

У цій грі — виграш найбільший, тому й правила найскладніші. Це не просто «однорукий бандит», зіграти з яким може навіть школяр. Приватизація — це щось на кшталт преферансу: роздати правильні карти, посадити правильних супротивників і, врешті, взяти свій чирвовий тотус так, щоби не постраждало чинне законодавство.

Отож — карти вже роздали. З’ясувалося, що Українська держава вирішила приватизувати шахти за копійки. І це не жарт. Представники влади у всіх своїх виступах бідкаються з приводу занепаду вуглепрому. Відтак шахти планують продавати по одній гривні за штуку з вимогою до інвестора вкладати мільярди в переоснащення та модернізацію придбаного мотлоху.

«За саму шахту [інвестори] сплатять одну гривню. Але візьмуть на себе великі інвестиційні зобов’язання. І змагання буде саме в тому, хто більше грошей — візьме на себе зобов’язання вкласти у розвиток цієї шахти», — публічно пообіцяв у червні голова ФДМУ Олександр Рябченко. Він також анонсував початок аукціонів на 2013 рік, хоча, з огляду на постійні бідкання державників та неймовірні витрати держбюджету на дотування галузі, не дуже зрозуміло — навіщо ж тягнули з розпродажем навіть на таких «одногривневих» умовах?

Відповідь можна знайти в законі про приватизацію вуглепрому, підписаному Януковичем у травні. Він дозволив «інвесторам» не купувати все шахтоуправління цілком, а брати його вроздріб — відщипувати від якого-небудь «Селидіввугілля» не тільки окремі шахти, а й окремі лави. Звісно, нормальний бізнесмен захоче отримати за одну гривню що краще, залишивши державі що гірше. Це нормальна логіка бізнесу. Однак ця логіка могла б істотно підрубати рейтинг Партії регіонів саме на Донбасі. Оскільки після приватизації щезнуть державні дотації приватизованим шахтам, і їх працівникам доведеться мати справу з капіталістичними правилами гри, які не передбачають «соціалістичних видатків».

У цьому вже переконались, наприклад, у Ровеньках. Ще рік тому «Ровенькиантрацит» був незаперечним лідером серед державних вуглевидобувних підприємств за кількістю грошей, витрачених на тендерах (4,7 млрд. грн.). Укріпившись за кошти дербюджету, це підприємство разом зі «Свердловантрацитом» за невеликі гроші на 49 років пішло в розпорядження групи Ріната Ахметова. При цьому рупори «регіоналів» вихваляли мудрість такого урядового кроку. Мовляв, тепер заживемо з нормальним інвестором.

Життя виявилося трохи жорсткішим. Сьогодні у Ровеньках міськрада ніяк не може вибити 5 млн. грн., обіцяних ДТЕКом на соціальні об’єкти, і щоквартально нарікає на зменшення надходжень до бюджету від «Ровенькиантрациту». Орендатори запевняють: усе буде гаразд. Правда, грошей від цього не більшає. Крім того, спливли ще окремі дрібнички, на кшталт виведення зі складу підприємства допоміжних служб, що «призвело до зростання соціальної напруги в місті». Отож різкого покращення місцевий люд не помітив.

Відтак перенесення приватизації, наприклад «Макіїв-» чи «Селидіввугілля», на «після виборів» цілком логічне.

Ці держпідприємства ми згадали не для фігури мови. Про монополізацію тендерів макіївського об’єднання говорилось вище. У «селидівських» же тендерах наприкінці травня з’явилися три регулярні переможці з назвами, які точно повторюють назви шахт державного об’єднання — ТОВ «Шахта «Росія», ТОВ «Шахта «1/3 Новогродовська» і ТОВ «Шахта «Південнодонбаська №1» (майже 0,8 млрд. грн. на трьох за три місяці).

Навіщо приватному підприємству брати назву державного — пояснювати не будемо. Такі ходи роблять зовсім не від браку фантазії у власника. Тим більше що власник непростий — Олександр Січінава. Широкому загалу це ім’я невідоме, проте дуже відома персона його справжнього роботодавця. Річ у тому, що Олександр Іродійович відомий як екс-голова наглядової ради «Всеукраїнського банку розвитку» Олександра Януковича. І перекидання банкіра на вуглепромівський напрям напередодні приватизаційних аукціонів — цілком логічний крок, із погляду інвестора-кредитора.

При цьому фішка з приватними фірмами, названими на «прізвище» державних шахт, вищеназваною трійцею ТОВаришів не обмежується. Серед наведених у таблиці фірм є компанія «Продакс», яка виступає засновником цілого виводка «тезок» держпідприємств — «Шахта «Шахтарська-Глибока», «Шахта «Курахівська», «Шахта «Прогрес», «Компанія «Донбасшахтобуд», «Краснолиманське». Засновник «Продаксу» — Сергій Кузяра, колишній топ-менеджер із групи Ігоря Гуменюка — власника знаменитої в 90-х роках компанії «АРС». Саме на торгівлі вугіллям із цією фірмою у 90-х зробив свої перші великі офіційні гроші Рінат Ахметов. І так уже сталося, що у 2000-х заводи «АРСу» опинилися в імперії СКМ, а Гуменюк пішов у нардепи, зберігши за собою частину бізнесу.

Якщо про Гуменюка й Ахметова можна говорити як про екс-партнерів, то Гуменюка і Януковича можна пов’язувати прямо зараз. Оскільки Сергій Кузяра тепер не абихто, а помічник міністра енергетики та вуглепрому. І, як він зізнався в інтерв’ю «Forbes-Україна», в цій іспостасі постійно спілкується з «менеджерами ДРФЦ і МАКО (будівельна фірма Олександра Януковича. — Прим. авт.), ми постійно обговорюємо перспективи вугільної галузі».

Отже, перспективи в галузі вимальовуються досить прості. Згадані нами переможці тендерів державних шахт менше ніж за 12 місяців отримали підряди на 6,9 млрд. грн. Останніми тижнями ці фірми виграють 80—90% усіх тендерів вуглепрому. А попереду — приватизація, під яку вже заготовлено низку компаній із «інвесторськими» назвами.

У результаті вугільна карта України видозмінюється прямо на очах. Якщо раніше на ній були зображені десятки «вугільних генералів» (ті, хто освоював державні кошти) і маршал Ахметов (власник чи не найпродуктивніших шахт), то тепер місце перших зайняв новий потужний гравець. І яке в нього буде звання, побачимо вже наступного року. Є підозра, що йому світять фельдмаршальські погони.

Add to Bookmarks
Опубліковано на НАШІ ГРОШІ. Коментарі приймаються.
Наші Гроші

«Подарунок» ахметівської фірми коштував бюджету Кривого Рогу майже 4 мільйони

Управління благоустрою та житлової політики Криворізького міськвиконкому Дніпропетровської області 31 серпня за результатами тендерів уклало низку угод з ТОВ «Крост» на придбання обладнання та будівельних робіт по створенню павільйону «Квітковий годинник» на загальну суму 3,76 млн грн. Про це повідомляється в «Віснику державних закупівель».

Будівельні роботи коштують 1,29 млн грн., устаткування для автоматичного оброблення інформації – 1,81 млн грн., обладнання для відтворення 3D-зображення всередині павільйону – 0,65 млн грн. Ще 13 тис грн. коштують протикрадіжні ворота для павільйону.

Закупівля здійснена коштом міського бюджету.

«Квітковий годинник» поряд з будівлею міськвиконкому було урочисто відкрито до Дня Незалежності. Місцеві ЗМІ повідомили, що цей об’єкт діаметром 22 метри є найбільшим в світі, а також те, що павільйон є подарунком місту від компанії «Метінвест».

«Квітковий годинник, які компанія Метінвест дарує криворіжцям – красиве, унікальна споруда, аналогів якому немає в світі. Упевнений, що вони стануть новим символом нашого міста», – зазначив директор Гірничорудного дивізіону Групи Метінвест Микола Іщенко.

В урочистому відкритті «Квіткового годиннику» окрім представників брали участь губернатор Дніпропетровської області Олександр Вілкул, який раніше працював в структурах «Метінвесту» Ріната Ахметова, та батько губернатора Юрій Вілкул, який є мером Кривого Рогу.

Управління благоустрою Криворізького міськвиконкому прийняло на баланс павільйон ще в вересні минулого року від «Інгулецького горно-збагачувального комбінату» Ахметова. Балансова вартість тоді була визначена у розмірі 2,57 млн грн.

ТОВ «Крост», якому було замовлено роботи і постачання обладнання на 3,76 млн грн., засновано криворізькими підприємцями Ольгою і Ігорем Бабенками.

Add to Bookmarks
Опубліковано на НАШІ ГРОШІ. Коментарі приймаються.
Наші Гроші

Ахметов завів з Кіпру ще півмільярда для реконструкції «Дніпроенерго». Половину йому поверне ринок

ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» 9 серпня за результатами тендеру уклало угоду з «DTEK Holdings Limited Company» (Кіпр) на відкриття кредитної лінії у розмірі 550,43 млн грн. Вартість обслуговування кредиту становить $7,56 млн. Про це повідомляється в «Віснику державних закупівель».

Кредит терміном на шість років отримано фінансування реконструкції енергоблоку ст.№9 Бурштинської ТЕС. Вартість обслуговування кредиту відповідає 11% річних.

В конкурсній документації повідомляється, що погашення кредиту починатиметься раніше, ніж нарахування інвестиційної складової до тарифу на електроенергію, встановленої НКРЕ з метою погашення даного кредиту.

22-26 червня НКРЕ прийняла низку постанов №№800-809 про затвердження інвестиційних складових тарифу для енергогенеруючих компаній групи ДТЕК. Розміри цих надбавок до тарифу становлять понад половину від коштів, які енергокомпанії отримують у вигляді кредитів від «DTEK Holdings Limited Company».

За останні два місяці компанії з групи Ріната Ахметова «ДТЕК Дніпроенерго» і «ДТЕК Західенерго» взяли кредити у «DTEK Holdings Limited Company» на загальну суму 6,39 млрд грн.

Add to Bookmarks
Опубліковано на НАШІ ГРОШІ. Коментарі приймаються.
Наші Гроші

Тижневий вуглепром: третина мільярда Януковича, а також Юра Єнакіївський, Єфремов і Ахметов

Державні вугледобувні підприємства 10-17 серпня за результатами тендерів уклали низку угод на придбання товарів та послуг на загальну суму 536,38 млн грн. Про це повідомляється в «Віснику державних закупівель».

Десять приватних компаній отримали підряди на 481,67 млн грн., що складає 90% від тижневих тендерів вуглепрому.

Компанії з групи президента Віктора Януковича отримали підряди на 382,67 млн грн.: ТОВ «Вугільукрпродукт» – 348,29 млн грн., ТОВ «Шангри-Ла» – 31,28 млн грн., ТОВ «Шахта «Південнодонбаська № 1» – 3,09 млн грн.

Компанії з групи народного депутата від Партії регіонів Юрія Іванющенко отримали підряди на 10,10 млн грн.: ПП «Лантан компані» – 3,20 млн грн., ТОВ «НВК «Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу» – 4,43 млн грн., ТОВ «ЛугБур» – 2,46 млн грн.

ПрАТ «ТК «Гірничі машини» з групи Ріната Ахметова отримає 24,16 млн грн.

ТОВ «Iндекспром» з групи голови парламентської фракції Партії регіонів Олександра Єфремова отримає 27,53 млн грн. З врахування цієї закупівлі єфремівські компанії в 2012 році отримали підряди на 1,44 млрд грн.

ТОВ «Донвуглересурси»  отримає 11,94 млн грн., ТОВ «Механік» – 25,26 млн грн.

 

  1. ДП «Макіїввугілля» за 348,39 млн грн. придбало кондиціонери, стійка тертя, стійка посадочна, запасні частини до стрічкових конвеєрів, буровий інструмент, гірничо-різальний інструмент, труби сталеві.
  2. ДП «Дзержинськвугілля» за 31,59 млн грн. придбало послуги з капітального ремонту електродвигунів.
  3. ДП «Донбасантрацит» за 27,53 млн грн. придбало вузли до машин та устаткування для добувної промисловості.
  4. ДП «Шахтарськантрацит» за 24,16 млн грн. придбало обладнання для оснащення 4 східної лави ш. «Шахтарська-Глибока» – 1 лавокомплект.
  5. ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» за 23,04 млн грн. придбало електроапаратуру, ланцюговий конвеєр.
  6. ПАТ «Лисичанськвугілля» за 21,15 млн грн. придбало послуги з подачі та забирання залізничних вагонів, послуги з ремонту машин та обладнання добувної промисловості.
  7. ДП «Сніжнеантрацит» за 18,16 млн грн. придбало вентиляційна труба, продукти нафтоперероблення, стійка тертя 7Т-20, стійка ОКУ-04.
  8. ДП «Торезантрацит» за 9,98 млн грн. придбало козловий кран, сталеві труби.
  9. ДП «ВК «Краснолиманська» за 7,34 млн грн. придбало насоси, продукцію лісозаготівлі.
  10. ДП «Артемвугілля» за 6,58 млн грн. придбало інженерні послуги і продукти нафтоперероблення.
  11. ДП «Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» за 6,58 млн грн. придбало деревину, поточний ремонт насосів і послуги з фізичної ліквідації шахти «Голубівська».
  12. ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» за 5,25 млн грн. придбало аналізатори метану, підшипники та акумулятори.
  13. ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» за 5,14 млн грн. придбало послуги з фізичної ліквідації та забезпечення екологічної безпеки шахти «Красноармійська» за проектом ліквідації шахти.
  14. ДП «Центрально-Західна Компанія «Вуглеторфреструктуризація» за 3,07 млн грн. придбало роботи з реконструкції водовідливного комплексу шахти «Бужанська» (Водозбірник № 3) згідно з проектом ліквідації шахти № 8 «Нововолинська» (західна ділянка шахти № 4 «Нововолинська») ДП «Волинвугілля».
  15. ДП «Первомайськвугілля» за 2,47 млн грн. придбало проектування та виконання робіт по відновленню дегазаційних свердловин з поверхні.
  16. ДП «Орджонікідзевугілля» за 0,40 млн грн. придбало вироби керамічні вогнетривкі.
  17. ДП «Шахта №17-17 «біс» за 0,17 млн грн. придбало муфту зубчату МЗ-13 на вентилятор ВЦ-5.
Add to Bookmarks
Опубліковано на НАШІ ГРОШІ. Коментарі приймаються.
Наші Гроші

Менеджер Ахметова непогано заробить на передвиборчому утриманні цін на хліб

КП «Регіональний стабілізаційний фонд» Дніпропетровської облради 16 серпня за результатами тендеру уклало угоду з дніпропетровським відділенням ПАТ «Банк «Камбіо» на отримання річного кредиту у розмірі 50,00 млн грн. Вартість обслуговування кредиту становить 12,50 млн грн. Про це повідомляється в «Віснику державних закупівель».

Кредит отримано під 24% річних, відсотки складуть 12,00 млн грн. Ще 0,5 млн грн. становить комісійна винагорода банку за надання кредиту. Вартість застави – 167 млн. грн. – більш ніж в три рази перевищує розмір кредиту.

Це одна з найвищих ставок по кредитам, які останнім часом беруть державні та комунальні підприємства. Наприклад, маріупольські комунальники взяли кредит у «Всеукраїнського банку розвитку» Олександра Януковича під 18% річних, постачальники харчів для ДУС взяли кредит у цього ж банку під 15,75% річних.

Нагадаємо, раніше «Регіональний стабілізаційний фонд» уклав угоду на придбання пшениці на 78,75 млн грн. для утримання на низькому рівні цін на хліб в регіоні. За даними «Радіо «Свобода», чиновники змушують фермерів Дніпропетровщини здавати до фонду третину вирощеного врожаю за цінами значно нижчими від ринкових. Тим, хто відмовляється від збиткових оборудок, виписують штрафи.

Основними акціонером ПАТ «Банк «Кабімо» є Андрій Чебаненко, відомий як директор енергетичних програм ТОВ «Метінвест холдинг» Ріната Ахметова.

Дніпропетровську облдержадміністрацію очолює Олександр Вілкул, який до призначення губернатором працював в бізнес-структурах Ріната Ахметова.

В жовтні 2012 року в Україні пройдуть парламентські вибори.

Add to Bookmarks
Опубліковано на НАШІ ГРОШІ. Коментарі приймаються.
Наші Гроші

Руслана на Донбасі виконає роль пересувного стадіону

У кожної країни – свій теракт. У кожного міста – своє «Челсі». У Донецька – «Шахтар» і постійнодіюча «Донбас-арена», у луганських  Ровеньках – одноразовий концерт Руслани на День шахтаря.

Головним спонсором концерту стане, зрозуміло, ДТЕК: після того, як державні шахти «Ровенькиантрациту» впали їй до ніг, мов встигла груша, компанія Рената Ахметова тепер зобов’язана піклуватись за тих, кого приручила.

Піклування, зрозуміло, полягає в класичному: хліб і видовища. І не було би жодних проблем з видовищами, якби зараз Ровеньками блукали ситі корови «із великим вименем» (с). Тільки не блукають. Хоча місцевий народ дуже на це сподівався. Перед державним конкурсом на «Ровенькиантрацит» місцева преса була просто таки завалена заказухами від ДТЕКу. Читаючи корпоративні новини, будь-хто міг утвердитись, що невдовзі в окремо взятому районі на Луганщині засяє капіталістично-соціальне сонце. Бюджет погрубшає, зарплати збільшаться, дороги відремонтуються, ну і як вінець – приїде Руслана. Поки що, однак, проблем немає тільки з останнім пунктом.

Кілька цитат з липневого засідання міськради Ровеньок:

1. По словам начальника финуправления Валентины Буркут, за полгода городская казна недополучила 8,9 млн грн.

2. Планы по соцпартнерству на 2012 года пока остаются планами… Была договоренность, что в текущем году ДТЭК поможет городу на сумму 5 млн грн… Пока это повисло в воздухе.

3. Принудительный  вывод вспомогательных производств из состава «ДТЭК Ровенькиантрацит»  в частные фирмы, что противоречит условиям концессионного договора и вызывает социальное напряжение в городе.

Чому знизились податкові надходження ДТЕКу в міський бюджет – аналізувати не будемо: не наша компетенція. Зафіксуємо лише факт: 5 млн обіцяли, але ще не дали, а 9 млн – уже щезло. Ну, і те, що не виконується «концесійний договір» з державою – теж нічого нестандартного. Було би дивно, якби сталось навпаки. Фраза – «господа концессионеры» – ще з часів «12 стільців» була достатньо однозначною.

Але Бог з ним – з бюджетом. ВВП, як казав один економіст – на хліб не намажеш. Тільки-от багато шахтарів відчули переваги «державно-приватного партнерства» і на власній шкурі.

Цитата:

Она зачитала письмо от шахтеров, которым Фонд социального страхования от несчастных случаев на производстве отказал в принятии акта расследования причин возникновения хронического профессионального заболевания. Как поясняет юрист фонда, «ДТЭК Ровенькиантрацит» не является правопреемником ГП «Ровенькиантрацит»  по неимущественным обязательствам. Поэтому представитель «ДТЭК Ровенькиантрацит» не правомочен подписывать такие акты.… Регрессники, по сути, лишены права на регрессные выплаты.

Людськими словами: шахтар, відпрацював своє життя на державній шахті. Отримав професійну хворобу. А тепер держава відмовляється йому платити через те, що тепер шахта – в оренді у приватної структури. І…. увага: немає кому підписати папірець! Так що можете бути вільними.  Чекайте Дня шахтаря – він вже скоро. Там і розслабитесь.

P.S. Саме в ці дні випадково натрапив на колись видану книгу «Свобода і терор у Донбасі». Японського історика Гіроакі Куромія. Одна фраза:

«Шахтарів з Великої Британії, які відвідали Донбас у 1929 р., вразив контраст між грандіозними театрами та монументами і бідними оселями робітників.

Вони прямо запитали в радянського чиновника, – чому вони витрачають величезні кошти на будівництво театрів, дозволяючи робітникам жити в такій тісняві, в хижах, на що той відповів: «Якщо ми забезпечимо робітникам комфорт, вони відмовляться боротись чи брати активну участь у політиці».

Блог від: Олексій Шалайський

Add to Bookmarks
Опубліковано на НАШІ ГРОШІ. Коментарі приймаються.
Наші Гроші

Ахметов завів з Кіпру ще $100 мільйнів для модернізації свого «Дніпроенерго»

ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» 2 серпня за результатами тендеру уклало угоду з «DTEK Holdings Limited Company» (Кіпр) на відкриття двох невідновлювальних кредитних ліній на загальну суму 790,61 млн грн. Про це повідомляється в «Віснику державних закупівель».

Для фінансування технічного переоснащення енергоблока №1 ДТЕК Запорізької ТЕС отримано кредит на суму 130,00 млн грн. Для фінансування технічного переоснащення енергоблока №6 ДТЕК Криворізької ТЕС отримано кредит на суму 630,61 млн грн.

Кредити відкрито в доларах на шість років з ефективною відсотковою ставкою 9% річних.

Раніше «ДТЕК Дніпроенерго» замовило реконструкцію низки енергоблоків на суму 2,18 млрд грн.

За останні два місяці компанії з групи Ріната Ахметова «ДТЕК Дніпроенерго» і «ДТЕК Західенерго» взяли кредити у «DTEK Holdings Limited Company» на загальну суму 5,84 млрд грн.

Add to Bookmarks
Опубліковано на НАШІ ГРОШІ. Коментарі приймаються.
Наші Гроші

У Ахметова злили «прокладці» 3 мільярди на ремонт ТЕС

ПАТ «ДТЕК Західенерго» і ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» з групи Ріната Ахметова 31 липня за результатами тендерів уклали низку угод з ТОВ «Електроналадка» на реконструкцію енергоблоків на загальну суму 3,19 млрд грн. Про це повідомляється в «Віснику державних закупівель».

Реконструкція енергоблока №7 Добротвірської ТЕС коштуватиме 481,50 млн грн. Раніше «ДТЕК Західенерго» отримало у «DTEK Holdings Limited» кредит на реконструкцію цього енергоблоку у розмірі 343,21 млн грн. Реконструкція енергоблоку №10 Бурштинської ТЕС коштуватиме 533,92 млн грн., кредит на ці роботи становив 432,36 млн грн.

Технічне переоснащення енергоблока ст.№5 «ДТЕК Криворізька ТЕС» коштуватиме 618,25 млн грн., кредит від «DTEK Holdings Limited» на цей блок склав 515 млн грн. Технічне переоснащення енергоблока ст.№9 цієї ж ТЕС коштуватиме 438,99 млн грн.

Технічне переоснащення енергоблока ст.№2 «ДТЕК Запорізька ТЕС» коштуватиме 550,93 млн грн., енергоблока ст.№4 – 568,29 млн грн. Даних щодо кредитів по цим енергоблокам в «ВДЗ» нема.

Основним засновником донецького ТОВ «Електроналадка» зі статутним капіталом 11 800 грн. є ТОВ «Перший Радник». До 2008 року його засновниками були Олексій Захарчук, відомий як представник групи Ахметова в наглядових радах підконтрольних його групі енергетичних підприємствах, та Дмитро Тевелєв, нинішній голова НКЦПФР.

Єдиним конкурентом фірми на тендерах було ТОВ «Донецькенергоремонт», яке раніше вже отримало підряд на реконструкцію котельного обладнання енергоблока №5 Бурштинської ТЕС вартістю 218,50 млн грн. Цю компанію через ТОВ «Бізнес інцест груп» контролює Антон Клименко, багаторічний голова Донецької організації «Нашої України». Його вважають близьким до віце-премєра Бориса Колеснікова, партнера Ріната Ахметова.

Add to Bookmarks
Опубліковано на НАШІ ГРОШІ. Коментарі приймаються.